1 січня 1912 року народні маси урочисто зустріли Сунь Ят-сена в Нанкіні.

1 січня 1912 року народні маси урочисто зустріли Сунь Ят-сена в Нанкіні.

Тут, у столиці республіки, він виголосив свою президентську промову про «Загранпаспорт киева«, в якій були такі слова: «Я клянуся повалити маньчжурський самодержавний уряд «Загранпаспорт«, зміцнити Китайську Республіку, турбуватися про щастя і благоденство народу, керуватися громадською думкою і волею народу. Зобов’язуюся бути відданим інтересам народу і завжди служити народу… »

Цій клятві Сунь Ят-сен був вірний до останнього подиху.

Революція у Китаї, проголошення республіки викликали на Тайвані нову хвилю патріотичного руху за визволення від японської окупації. Виступи проти загарбника відбулися в Ліньципу, Туку, інших районах. Але зламати японську поліцейську машину було важко.

Крім застосування військової сили, колонізатори проводили й економічне закабаления населення Тайваню. Найперше були створені найвигідніші умови для експансії на Тайвань японського капіталу. Колонізатори склали першу в історії досить повну карту острова, переписали населення, провели реєстрацію земельного й лісового фондів. Не забули японці закріпити своє панування на Тайвані і введенням вигідної для них законодавчої системи.

Таким чином, у державну власність Японії було передано 66 відсотків земельних угідь та 97 відсотків лісових масивів. Японія ввела монополію, власне, на всі продукти широкого вжитку: сіль і сірники, алкоголь і тютюн, рис і банани, цукор і чай, а також на гас, опіум, камфору, інші товари. Населення Тайваню сплачувало окупантам вісімдесят різних податків. У руках японців опинилися промисловість — 90 відсотків, гірнича галузь — 72 відсотки, виробництво цукру — 94 відсотки. Шлях до Китаю через Тайванську протоку був фактично закритий, а весь експорт — 98 відсотків — ішов до Японії.

Колонізатори посилено проводили асиміляцію населення острова. Викладання у школах велося японською мовою, викладачами у переважній більшості працювали японці. Вищу освіту вдавалося здобути лише окремим тайванцям. І все ж боротьба з японськими окупантами, особливо в гірських районах, ніколи не припинялася.

Боротьба за свободу особливо посилилася в період другої китайсько-японської війни. Велика війна визріває в суспільних суперечностях, територіальних претензіях, політичному протистоянні. Визріває поволі й важко. Але досить однієї іскри, щоб війна спалахнула вогненним смерчем.

7 липня 1937 року на мосту Марко Поло, за п’ятнадцять кілометрів від Пекіна, виникла сутичка між японським і китайським загонами «ремонта фотоаппаратов canon«. Коротка перестрілка за лічені тижні переросла у широкомасштабну японську агресію, жертвами якої стали 35 мільйонів китайців.

Бомбардувальна авіація агресора засипала Китай тисячами смертоносних бомб, не відрізняючи цивільні об’єкти від військових. Ще до захоплення Нанкіна японськими військами авіація ворога під час нальоту 14 серпня 1937 року перетворила квітуче місто на суцільне руйновище. Нанкінська бойня продовжувалася кілька тижнів, десятки тисяч людей прийняли насильницьку смерть. Японські солдати змагалися в тому, хто більше відрубає голів китайцям. Рекордом вважалося 150 відтятих голів, що японські головорізи любили фіксувати на фотознімках, якими рясніли окупантські газети. Ворогові видавалося мало смертей, спричинених бомбами й кулями, він застосовував проти китайських військ і мирного населення отруйні гази.

Гинули від отруєння газами й непокірні тайванці під час повстань на острові проти агресора. Ніщо не могло зупинити китайців Тайваню в наданні допомоги братам на материку. Тайванський молодіжний корпус — школярі у віці до 16 років — узяв у руки зброю, став поруч із дорослими воїнами. Тайванські лікарі й медсестри само- віддано працювали в госпіталях на південно-східному узбережжі Китаю.

Недаремно ж Японія відводила Тайваню роль «першої лінії оборони імперії» і намагалася будь-що зробити з жителів «вірних підданих імператора». Острів було повністю воєнізовано, промисловість працювала на армію, сільське господарство давало японцям найважливіші продукти — рис, цукор, чай.

Проте караюча рука визволителів дістала японців не тільки в Китаї, а й на Тайвані. Американська бомбардувальна авіація під час масованих нальотів зруйнувала військові об’єкти на острові, наблизила розгром японських армій в усій південно-східній Азії.

Отправить ответ

Оставьте первый комментарий!

Notify of
avatar
wpDiscuz